Казка про лінь 10-20 речень

Жили собі чоловік і дружина. Обоє такі ледачі… Та к і силкуються діло на чужі плечі скинути, аби тільки самим не робити… І двері в хату ніколи на гачок не засували: уранці-бо вставати, руку простягати та знов гачка скидати… І так проживемо.Якось жінка наварила каші. А що вже закрупинка від крупинки так і відпадає. З’їли кашу і ложки облизали. Глип, а в горщику збоку на дні приварилася каша, мити горщика треба. От жінка й каже:– Ну, чоловіче, я своє діло зробила – каші наварила, а горщик тобі мити!– Ну, чоловіче, я своє діло зробила – каші наварила, а горщик тобі мити!– Та годі-бо! Чи ж то чоловіче діло горщики мити! І сама помиєш.– А от і не подумаю!– І я не буду.– А не будеш – хай так і стоїть! – сказала жінка, поставила горщик на припічок, а сама на лаву.Стоїть горщик немитий.– Жінко, чуєш, жінко! Треба горщика помити!– Сказала – твоя це робота, ти й мий!– Ну ось що, жінко! Умова дорожча від золота: хто завтра перший встане і перше слово скаже, тому й горщика мити.– Гаразд, лізь на піч, там видно буде.Уклалися. Чоловік на печі, жінка на лаві. Настала темна ніченька, потім ранок.А вранці ніхто й не встає. Ні те, ні те не ворухнеться – не хочуть горщика мити. Жінці треба корівку поїти, доїти і в череду гнати, а вона й з лави не підводиться.Сусідки вже корівчин погнали.– А що це Меланки не видно? Чи все благо?– Та, буває, припізнилася. Назад ітимемо, мо’, зустрінемо