Твір куди ж діваються українці

Ми живемо з Вами у дуже цікавий час. Все, за що боролися прадіди, за щовмирали діди, про що мріяли батьки в нас тепер є. Ми – незалежні. Пафос зекранів телевізорів, патріотизм з книг – зараз ми самі можемо вибиратищо хочемо і говорити що думаємо. Та чомусь виникають одні запитання:
Кому будувалось світле майбутнє?
Для чого виборювалась незалежність?
Куди діваються українці?
Можливо, в боротьбі, в постійних протиріччях загубили ідею? Або, просто не вміємо жити самостійно?
Чому так і збулись всі бажання, всі мрії?
На мою думку, цьому є багато причин. Як свідчить історія, нам,українцям, ще з сивої давнини вселяли ідею про нездійсненність нашоїмрії. З цією думкою змінювалися покоління, обростаючи коростою забобоніві страхів. Але усвідомлення свого призначення живе в душах українців. Інаш народ не відмовлявся від боротьби за здійснення мрії. Мета була, табув і страх людей, яким приходилось жертвувати любов’ю заради любові.Кидати рідних, коханих за мрію, за Україну.
В нашій історії було багато страху, невдач і поразок. Та українськийнарод знову і знову піднімався, набирався терпіння, тому що розумів дочого прагне.
І ось, коли здійснилось бажане, виявилось, що мріяти про незалежність набагато легше, ніж незалежно жити.
Тепер залишилось лише втікати туди, де можна розповідати про українськунезалежність, з якою жити неможливо. Українці не діваються. Навпаки,тепер вони всюди. Працюють, народжують дітей за морями-океанами. І їхнідіти вже не будуть скромно і зніяковило говорити “Я – українець”. Вонипросто не будуть знати що це таке.