Текст на тему серце матері.На українській мові

Скільки існує людський рід, стільки йде боротьба за незалежність,свободу, мирну працю на своїй землі, за свою родину. І українські думи, іруські билини сербські юнацькі пісні розповідають нам по далеке минуле,у якому людей різних національностей поєднувало одне: бажання жити узлагоді, ростити дітей, пишатися ними, вчити їх цінувати життя. Алезавжди були такі, кому не до вподоби чужі мрії про щастя, вонинамагалися зруйнувати, знешкодити все, щоб володіти не тільки чужимиземлями, а й чужими душами. І всюди зустрічали опір.Відтоді, як відбулася битва на Косовому полі між сербами і турецькимиполчищами, минули віки. Війна — трагедія для кожної людини. Не меншемужної щоб здобути перемогу, виграти війну, треба і тим, хто залишаєтьсявдома — матерям і дружинам. Дев’ять синів Юговичів виростила мати. Вонивоювали у війську на Косовому полі, і всі склали голови, пе відступившиперед ворогом. Там і Юг- Богдан, батько цих доблесних воїнів.Свідченням того, що це були легені незрівнянної мужності, є милістьБога, який дав матері «очі соколині… білі крила лебедині». «Тож вонамайнула на Косове», де й побачила синів і свого ми мертвими. Балада неописує сам бій, але за допомогою деталей ми можемо уявити весь його жах.Цей жах уже в тому, що мати «бачить мертвих Юговичів дев’яв десятого —батька Юг-Богдана». Атрибутами їхньої слави є дев’ять списів, що в землювбито, а на кожнім тім списі сидить ясен сокіл. Із соколом ми асоціюємдуші загиблих героїв. А ще при кожному воїні кінь стоїть юнацький, а ще кожному — лев прелютий. Кінь юнацький — це відвага, а лев прелютий —ненависть Юговичів до ворогів.Звідки мужність у синів? Від батька Юг-Богдана, а ще від матері: коли«заіржв ли дев’ять добрих коней, заревіли дев’ять лютих левів, дев’ятьсоколів заклетотали сльози гіркої не зронила» матір, бо «твердестаренька мала серце». А чому не плаеш мати? Вона розуміла: загинулисини за свободу землі рідної. Незламний твердий дух виявляє мати, колиплачуть невістки, що водночас стали вдовами. І лише не витримало серцематері, коли два ворони-круки принесли старенькій юнацьку руку. «Серцетут напружилося в неї, з болю серце в неї розірвалось…»