Написати Нарис твір про людину Contra Spem Spero. Обсяг 3 ст.

Поезія “Contra spem spero!” — не тількитворче, але й життєве кредо поетеси. Цявелика і мужня жінка понад усе цінувала незламність сили людського духу, вміннялюдини подолати себе й обставини, і сама подавала такий приклад — вела тривалуй виснажливу боротьбу з хворобою. З самого дитинства вона була упевнена в тому,що “сором хилитися, долі коритися!” Хоч доля поетеси приготувала для неї чималовипробувань (тяжка хвороба, передчасна смерть коханого), вона ніколи не буласлабкою, завжди знаходила в собі сили протистояти тим випробуванням.Лесязмалку знала собі ціну, ненавиділа почуття жалості і ні від кого не приймаласпівчуття. Вона не дозволяла опускатися “безсилим рукам”, прагнула праці безвідпочинку, знаючи, що “людині боротьба і праця милі”,- а творчість, великанаполеглива праця митця допомагали їй у цьому. У поезії “Contra spem spero!”Леся Українка висловлює оптимістичну віру в своє поетичне покликання. Цей“безнадійно-надійний” вірш вона будує на контрастних образах: з одного боку,відчуття гнітючості та зневіри, з другого — оптимістичний настрій, сподівання.Зневіру передано за допомогою образів суму: “думи, ви хмари осінні”, “вжалю, вголосіні”, “сльози гіркі”, “серед лиха”, “без надії”, “думи сумні”, “на вбогімсумнім перелозі”. Протилежними до цього ряду виступають оптимістичні, радісніобрази: “весна золота”, “мелодії літа”, “сміятись”, “співати пісні”, “житихочу!”, “барвисті квітки”. Поєднання цих контрастних ліній формує образнусистему твору, в якій голос поетеси звучить виразно й піднесено.Цейвірш належить до лірики “чуття”, що є художнім вираженням “крику душі”,прагненням молодої жінки жити повнокровним життям, навіть тоді, коли на завадістають особисті й суспільні перешкоди.Перешкоди,що виникали на Лесиному життєвому шляху, тільки додавали їй енергії й снаги:Так!Я буду крізь сльози сміятись,Середлиха співати пісні.Безнадії таки сподіватись,Будужити! Геть думи сумні!Цейвірш, як і вся творчість письменниці, — яскраве свідчення титанічного духу ЛесіУкраїнки, яка ладна була забути про власний біль, готова була виконуватинайважчу роботу задля щастя свого народу.Дійсністьцарської Росії уявлялась Лесі Українці в образі міцної льодової кори, морозу.Цим силам вона робила виклик, висловлюючи готовність “сіять квітки на морозі”,“лить на них сльози гіркі”, поки не розтане лід і не зійдуть квіти — квітидобра і щастя для людей.Своєжиття Леся називала “темною ніччю”, свої думи — “хмарами осінніми”, свій шлях —дорогою на “гору круту крем’яную”, куди підіймалася, несучи “камінь важкий”, асама була ясним променем, що пробиває “темряву ночі”, яскравою квіткою, яка “навбогім сумнім перелозі” розцвіла в лютий мороз, зіркою, яка осяяла тернистийшлях до волі. Вона кликала “без надії сподіватись”, вірила, що квіти, посіяніна морозі, зійдуть і настане “весела весна”; вона “сміялася крізь сльози” і“серед лиха співала пісні”. Це було гасло її життя.Своєслово Леся Українка зробила зброєю в боротьбі за світлу мрію, “безжалісниммечем”, що карає ворогів народу й стоїть на заваді до здійсненнянайзаповітніших сподівань.